Танк Т-26

Легкий танк Т-26 має бронювання бортів, лоба й корми корпусу завтовшки 15 мм, даху — 10 мм, днища — 6 мм і башти — 6–15 мм. Основою танка стала модель англійської компанії «Віккерс-Армстронг», яка не зацікавила британських військових. 28 травня 1930 року уклали контракт на виготовлення для СРСР 15 двобаштових танків Vickers Mk.E mod.A. Складання радянської версії бойової машини налагодили на ленінградському заводі «Більшовик» (згодом завод №174). Перші 10 серійних танків установчої партії зійшли з конвеєра влітку 1931 року.

На Т-26 зразка 1933 року встановлювали чотирициліндровий карбюраторний рядний двигун Т-26 із горизонтальним розташуванням циліндрів. Це був двигун типу «Армстронг-Сіддлі» з повітряним охолодженням, потужністю 90 к. с. за 2100 об/хв і робочим об’ємом 6600 см³.

Екіпаж — 3 особи, бойова маса — 9,4 т. Максимальна швидкість: шосе — 31 км/год, пересіченою місцевістю — 15 км/год. Запас ходу: шосе — 140 км, пересіченою місцевістю — 80 км.

Основне озброєння — 45-мм гармата 20К зразка 1932 або 1934 року та 7,62-мм кулемет ДТ зразка 1929 року. Боєкомплект танка без радіостанції — 136 пострілів і 2898 набоїв калібру 7,62 мм; танка з радіостанцією — 96 пострілів і 2898 набоїв калібру 7,62 мм.