Джованні Бертоне

Джованні Бертоне (народився в Мондові, 1884–1972) — італійський автомобільний дизайнер, відомий як засновник Carrozzeria Bertone. Перш ніж відкрити власну майстерню з виготовлення та ремонту екіпажів на Корсо Песк’єра 1912 року, він працював у Diatto з 1907 року, виготовляючи колеса для екіпажів.

Завдяки дружбі з Вінченцо Лянча він уклав договір із Fiat і розпочав діяльність в автомобільному дизайні. Свій перший автомобіль Бертоне сконструював на основі Societ Piemontese Automobili 9000 у 1921 році. 1946 року керівництво компанією перебрав його син Нуччо Бертоне (1914–1997). Джованні народився в Мондові (провінція Кунео) і був шостим із семи братів у родині фермера. З раннього дитинства він цікавився механікою, особливо легковими автомобілями. Ще дитиною влаштувався учнем із ремонту фургонів. Він набув значного досвіду в основах їхнього конструювання, тоді як майже всі перевезення ще здійснювали гужовим транспортом. 1907 року переїхав до Турина, де працював у школі, в якій навчалася його сестра. Турин тоді був найбільшим центром італійської автомобільної промисловості. Як зазначено в цій розповіді, Fiat заснували саме тут лише за десять років до 1906 року, лише за рік до появи Джованні Бертоне. Попри глибоку економічну кризу кінця 1890-х автомобільна промисловість процвітала. Саме тоді одні з перших італійських кузовобудівників, зокрема Марчелло й Алессіо, знайшли в Турині можливість розкрити свій талант.

Згодом Джованні залишив роботу в Diatta, якій присвятив п’ять років. Його більше приваблювало виробництво власних машин. У цей час він одружився; його дружина Кароліна пізніше почала активно допомагати молодому дизайнеру. 1912 року він став самостійним підприємцем і відкрив цех, який спочатку спеціалізувався на різних екіпажах і фургонах. Він виявив усю свою майстерність, здібності й рішучість. Того самого року народилася його старша донька Маддалена. Від початку дружина взяла на себе всі адміністративні справи компанії. Робота була нелегкою, але виправдовувала себе. Задоволені замовники високо цінували працю Джованні, і він почав шукати просторіше приміщення. У цей час народилася друга дитина — син Джузеппе, якого в родині називали Нуччо й який через кілька років мав очолити компанію. Проте невдовзі настала передвоєнна криза 1914 року. Джованні був змушений влаштуватися звичайним робітником на фабрику військової продукції, продовжуючи присвячувати весь вільний час власній справі.

Наприкінці війни Джованні знову зміг цілком присвятити себе своїй роботі. Він почав займатися самохідними транспортними засобами й отримувати замовлення від італійських компаній, зокрема Lancia. Його майстерня перетворилася на справжнє підприємство, яке щодня отримувало замовлення від великих італійських фірм, зокрема Diatta, де Бертоне працював двадцять років тому, та Fiat. Кароліна й далі займалася адміністративними й бухгалтерськими питаннями, поки молодий Нуччо теж не почав цікавитися батьковою майстернею та пробувати себе в цих справах. 1934 року Джованні переніс цех у фабричне приміщення площею 3000 м² на Корсо Песк’єра, де працювали 150 людей. Різноманітність напрямів діяльності забезпечувала родині надійний добробут і краще житло. Молодий Нуччо почав опановувати основи й переймати майстерність, працюючи з деякими автомобілями.

З початком Другої світової війни настав новий похмурий період труднощів. Наприкінці війни 61-річний Джованні передав керівництво синові Нуччо, який гідно продовжив батькову справу. Джованні Бертоне помер 1972 року у віці 88 років.