Лихачов Іван Олексійович

Іван Олексійович Лихачов народився 1896 року в родині тульського селянина. Дитинство минуло в селі Озеренці Веневського повіту. Уже з дванадцяти років працював слюсарем у кустарній майстерні, а згодом здобув почесне «звання» робітника-краснопутиловця. Далі події його життя розгорталися стрімко. Під час революції був матросом Балтійського фронту, а пам’ятного 1917 року вступив до більшовицької партії. Покликаний революцією, три роки героїчно служив в органах ВЧК, потім працював у профспілках. 1926 року, у тридцять років, став «червоним» директором московського автомобільного заводу АМО, що мав примітивні виробничі технології.

За його керівництва завод перетворився на найбільше підприємство Москви. Уже в перші роки налагодили випуск легендарної тритонної вантажівки ЗіС-5, згодом — лімузинів вищого класу. У суворі чотири роки Великої Вітчизняної війни він створив чотири філії заводу, серед них Ульяновський автозавод, марка УАЗ, та Уральський автозавод, марка «Урал». Після війни провів третю реконструкцію підприємства, організувавши спочатку випуск ЗіС-150 і ЗіС-151, а пізніше лімузина ЗіС-110 та автобуса ЗіС-15. З його ім’ям пов’язане виробництво перших у СРСР холодильників ЗіС.

Організаторські здібності Лихачов застосував спочатку на посаді міністра автотранспорту й залізниць СРСР, а потім міністра автомобільного транспорту РРФСР. За свою діяльність цей народний керівник отримав Сталінську премію. Його нагородили орденом Вітчизняної війни I ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора та п’ятьма орденами Леніна. Помер 24 червня 1956 року. Його прах спочиває в Кремлівській стіні на Красній площі. Ім’я цього видатного діяча радянського автомобілебудування увічнено в назві підприємства, якому він присвятив життя, — «Завод імені Лихачова».