Андрій Олександрович Ліпгарт

У червні 1898 року в багатодітній родині військовослужбовця Олександра Ліпгарта народився син Андрій. Батько був німцем за походженням, згодом переїхав до Росії та одружився з росіянкою. Дитинство Андрія мало відрізнялося від життя однолітків. Він навчався в приватному училищі Воскресенського, потім в Імператорському Московському технічному училищі, пізніше перейменованому на Московський державний технічний університет імені М. Е. Баумана. Завершення навчання збіглося із закінченням Першої світової війни. Утім, він устиг послужити в телефонно-телеграфному батальйоні, звідки його направили продовжувати навчання в МВТУ. Там він одночасно працював і навчався до 1925 року.

1925 рік став переломним: після МВТУ Ліпгарта прийняли креслярем-конструктором до Центрального науково-дослідного автомобільного й автомоторного інституту, НАМІ. Невдовзі він став головним конструктором автомобільного відділу. Брав участь у створенні перших радянських машин, розробив легковий НАМІ-1, тривісну вантажівку — прототип ГАЗ-ААА — та перший радянський тролейбус.

1933 року його перевели головним конструктором Горьківського автозаводу, де він працював до 1951 року. Тут талант ученого розкрився повною мірою: він розробив понад шістдесят експериментальних моделей, майже тридцять із яких запустили в масове виробництво.

1951 року Ліпгарта усунули з посади й відправили на Урал рядовим інженером місцевого автозаводу. Проте він не залишався бездіяльним: за його ініціативою та безпосередньою участю модернізували виробництво однієї з основних моделей, вантажівки УралЗІС-5.

На Уралі він затримався ненадовго. 1953 року повернувся до Москви й одразу отримав пропозицію очолити кафедру «Автомобілі» в МВТУ. Поєднував наукову роботу в університеті з посадою головного конструктора НАМІ. Згодом його підвищили до директора з науково-експериментальної роботи.

Ліпгарт започаткував багато робіт, які визначили технічну політику й перспективи розвитку вітчизняного автомобілебудування. За його ініціативою розробляли майбутні моделі радянських автомобілів.

1960 рік приніс визнання: йому присвоїли ступінь доктора технічних наук. Проте він не пішов на спочинок і продовжував поєднувати наукову та викладацьку діяльність.

Андрій Олександрович написав понад шістдесят наукових праць і редагував численні роботи з автомобілебудування.

Ця видатна людина померла в Москві на вісімдесят другому році життя. Ліпгарта з усіма почестями поховали на Введенському кладовищі.