БТР-40

Роботу над легким двовісним бронетранспортером розпочали в дослідному конструкторському бюро Горьківського автозаводу ще 1947 року. Машина мала кодову назву «об’єкт 141» і була розрахована на перевезення восьми осіб. Основою стало вкорочене шасі вантажівки ГАЗ-63. БТР-40 прийняли на озброєння лише 16 листопада 1950 року, а серійне виробництво тривало до 1960 року.

На БТР-40 встановлювали шестициліндровий карбюраторний рядний двигун ГАЗ-40 із рідинним охолодженням. За робочого об’єму 3480 см³ він розвивав 78–80 к. с. за 3400 об/хв.

Бронювання корпусу: лоб — 11–15 мм, борти — 8–9 мм, корма — 7 мм, днище — лише 4 мм.

Екіпаж — 2 особи, бойова маса — 5,3 т, максимальна швидкість — 80 км/год, запас ходу — 285 км. Основне озброєння — 7,62-мм кулемет СГМБ зразка 1949 року. Боєкомплект — 1250 набоїв калібру 7,62 мм.